Лайфхаки

Карантинні інсайти

Я полюбила цей карантин з того моменту, коли для негативних емоцій почала відводити лише годину на добу. Уже майже місяць із 10:00 до 11:00 я моніторю всі погані новини, переварюю всілякі переживання за родину, себе та світ в цілому, ностальгую за дитинством та бабусею, даю волю сльозі, якщо треба… А всі інші 23 години залишаю для позитиву та конструктиву. Мені здається, саме це дозволяє відчувати момент та ловити осяяння у всьому цьому треші. Ділюсь та сподіваюсь бути корисною.

Інсайт 1. Із кризи можна вийти переможцем.

Слово «криза» китайською складається з двох ієрогліфів: «небезпека» та «можливість». І нехай нас усіх вже укачало від мотиваційних тексті та ефірів, а попереднє речення стало за цей місяць нескінченно тривіальним… Ця ситуація, дійсно, можливість. Для мене така: вийти з карантину з новим скілом, життєздатною ідеєю, скоригованим планом, гарними текстами, оптимізованим сімейним бюджетом та звичками, напрацювати які до цього не вистачало часу. Сподіваюся, мій чоловік продовжуватиме бігати зранку і в посткарантинному житті. А я так само вставатимемо раніше за дітей, аби приготувати щось особливе та знайти час для хаду. Ми так хотіли цього тривалий час… And let the magic begin…

Інсайт 2. Подорожі важливі, але не вони нас роблять щасливими.

Колись мені здавалося, що людину роблять щасливою подорожі, емоції та враження. На карантині я дізналася, що найпопулярніший курс у Гарварді — курс про щастя, започаткований Тал Бен-Шахаром. А ще з’ясувалося, що феномен щастя вчені досліджували близько 70 років та дійшли висновку, що щасливими нас роблять… ВЗАЄМИНИ. Вуаля… І мова не тільки про стосунки з чоловіком/дружиною. Йдеться про оточення: діти, батьки, друзі, колеги, сусіди та навіть консьєржка в під’їзді. Цей факт мене настільки вразив, що я почала шукати ресурс для відновлення важливих контактів та дійшла до того, що маю сформувати максимально екологічне оточення. Немає часу для образ, непорозумінь та скупості слів для людей, які є «твоїми». Усе це пусте, коли рідні та друзі живі та здорові, хоч у цей момент і не поряд.

І пофіг на переліт в Стамбул, який МАУ досі морозиться компенсувати. Можна просто зафотошопитися на фоні Блакитної мечеті, як я і зробила. 🙂 Щастя в іншому…

Інсайт 3. Рутина має додану вартість.

УВАГА!!! Буде спойлер! Якщо плануєш читати «Атлант розправив плечі», пропускай мій третій інсайт. 🙂

Дагні Таггерт була права. Потрапивши в долину Голта та попрацювавши хатньою робітницею Джона, вона зробила висновок, що люди знецінили рутину. Свого часу, читаючи Айн Ренд, ця думка мені здалася, м’яко кажучи, неадекватною. Але карантин показав, що ще нещодавно хатні справи для мене були щоденним подвигом. Їм так не вистачало душі та любові, бо вони, в якийсь момент мого подружнього життя, просто перетворилися на тягар буття. Карантин же звільнив час від більшості робочих питань і разом із цим показав, що рутина має додану вартість. Нарешті для більшості з нас з’явилась можливість додати в буденне багато смачного, корисного та красивого. А сам процес та його результат у цьому випадку і робить нас щасливими…

Інсайт 4. Діти є діти. З ними просто та непросто одночасно.

Сама думка про те, що досить довго доведеться бути з дітьми 24/7, ще в березні мене шокувала. Пишу це не для того, щоб здатися в «білому пальто», ціль інша… Уже майже два місяці я не можу надивитися на цих хлопчиків, нанюхатись їх пухнастими щічками, вицілувати їх гострі носики. Це при тому, що з кожним днем мені все тяжче дається спокій та емоційна рівновага, і майже кожного вечора я благаю чоловіка самоізолюватися з ними десь поза нашою оселею. Просто коли стає нестерпно складно, я думаю ось про що… Нам вперше в житті відведені дні, тижні та місяці бути вчотирьох 24/7. І це, чорт забирай, унікальна можливість набутися разом, яка з великою ймовірністю вже ніколи не повториться!

Я дякую вам за те, що не полінувалися дочитати цей текст до кінця. Бажаю здоров’я та багато інсайтів у цей непростий період.

Запрошуемо до спілкування

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.