Для Рисят

Щасливі… вдвох

Практика показує, що я неоднозначний блогер. Попри купу ідей та планів, цей лендінг наповнюється з сумнівною регулярністю. Частіше за все мені банально не вистачає часу на оформлення в текст думок. Проте коли він з’являється — прокидається мій внутрішній прокростинатор зі словами: «Не маю нині натхнення. Пробач, май дарлінг». І це во коло дуже часто виглядає замкнутим. Однак бувають і виключення. Адже цього разу я просто не можу не поділитися щастям. Щастям вперше за стільки років бути вдвох в одному із найбільш романтичних міст світу

Залишитись вдвох — чому це цінно?

До появи дітей я любила літо за спад інтенсивності в робочому та буденному житті, легкі сукні, дозвілля просто неба та морозиво. Зараз я люблю його не менше, однак за інше. Тепер мене влаштовує, що після прання речі висихають швидко, родинні збирання стають оперативнішими, волосся сушити необов’язково, а готувати через спеку доводиться трохи менше…

Діти, до слова, змінюють не тільки сприйняття буденного. Відпочинок без них набуває інших сенсів, які до батьківства для нас були поза зоною досяжності. А з’являються вони, тому що нас так мало вдвох… Під натиском відповідальності ми просто забуваємо, що у вирі задач, які необхідно вирішити, існуємо і ми, тільки двоє нас. І ми так потребуємо колишньої безтурботності: просто вдягнути легке вбрання, просто прогулятися вдвох та просто з’їсти морозиво.

 Grazie, Venezia!

Я щаслива. Венеція — це казка. І я нескінченно вдячна нашим батькам та нашим дітям, що вона трапилась з нами, — ми її так потребували. І потрібна вона нам була не через накопичену втому та навантаження, а скоріше тому, що люблячим людям іноді просто треба побути вдвох. А коли ти так довго чогось чекаєш, і це таки трапляється (ще і на набережній Гранд-каналу), тебе просто починає штормити. У моєму випадку це віддзеркалювалося кількістю фото у сторіз. Перепрошую за їх засилля, але мушу залишити їх і тут. 🙂

Щастя не за всі гроші світу

Я абсолютно впевнена, що щасливі відпустки для кожної окремої пари свої. Якщо ж вас влаштовує наш варіант тривалих прогулянок, дослідження та відкриття нових локацій з одним рюкзаком за спиною, маю декілька порад (я, як і всі, люблю радити, це святе). Отже… Ви готові розлучитися на декілька днів з дітьми та знайшли можливість залишити їх з вашою групою підтримки? Маю гарну новину — на шляху до вашої мрії можна трохи заощадити (УВАГА! Досвідченим мандрівникам цікаво не буде).

  • Якщо чекати нема вже сил – бронюйте переліт у SkyUp або RyanAir. Але… МАУ не такі вже і гівнюки, якщо бронювати квитки на рік вперед. Декілька хвилин тому рандомно обрала напрямок «Київ-Стамбул» та знайшла квиток за 25 € в один бік з людини.
  • Помешкання. Зазвичай ми шукаємо квартинку на Airbnb за 6-8 місяців до перельоту. Паралельно можна порівнювати ціни на Booking— і це точно правильний шлях, аби спіймати ну дуже хорошу ціну. Однак на це потрібен час та натхнення.
  • Venice Free Walking Tour варто бронювати за декілька днів до бажаної дати (аби місця для вашої закоханої парочки точно були). Раджу зробити бронь на перший день перебування і, якщо це вас перший візит у Венецію, почніть саме з цієї екскурсії. Під час неї вірогідніше за все екскурсовод-патріот сам підкаже автентичні місця та заклади, а також убереже вас від пасток, розставлених для туриста-новачка на кожному кроці.
  • 12 € за чашку кави — як вам таке? Однак грабіж закінчується виключно в центрі, приблизно в радіусі кілометра від площі святого Марка. Тому моя тривіальна порада — блукайте вуличками… Раджу звертати увагу на людні заклади, де в натовпі чується здебільшого італійська мова… Ви ж розумієте, що місцеві та приїжджі італійці точно знають, де готують смачно за адекватну ціну. Саме в таких місцях ми куштували чікетті (в основному з морепродуктами) та просекко. А в першому із таких закладів ми побачили нереальну кількість фото… двійнят. Просто власник із двійні, і це його фішка. Якась магія просто…

 P.S.

Мрію, що коли-небудь наші хлопчики перечитають всі історії мого трохи недолугого блогу. І коли вони відкриють цю, я сподіваюсь, відчують, як їх батьки люблять один одного. І якими вони були щасливими зустріти їх на порозі під’їзду після недовгого розлучення.

Я заплакала, мої любі, коли ви бігли до нас. Я заплакала, обійняла та була найщасливішою. Як і зараз, коли пишу ці рядки.

Запрошуемо до спілкування

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.