Про Рисят

Рисяче літо у всіх його барвах

Сьогодні останній день першого літа малюка CheTwins та другого нашої родини, і я таки маю залишити тут історію про нього. Воно було подієво насиченим – аж до смикання мого правого ока та думок про раціональність періодичного медичного огляду. Я мало спала, пила багато кави, безсовісно не відвідувала спортзал і тепер борюся із усіма наслідками цього неподобства. А ще я десятки разів зарікалася більше не жити у такому інтенсиві, однак вже сьогодні, напередодні осіннього спринту, розглядаю декілька пропозицій для CheTwins та задумуюсь про пошук няні для хлопчиків. Але все ж ця історія про літо, останні дні якого проілюстрував талановитий Андрій Олексієнко

А воно, як не дивно, розпочалося для нас з SendPulseСonf, першої конференції з інтернет-маркетингу, яка відбулася в Чернігові. Мій чоловік і за сумісництвом тато Рисят 🙂 працює маркетологом у місцевому старт-апі, де усьому світу продають прогресивний інструмент імейл-маркетингу. Саме ця компанія і тато Рись організували круту тусовку за інтересами, а ми з Рисятами весь цей час тільки і чули про процес підготовки конфи та, звичайно, вболівали за її долю. І зараз я не виключаю, що успіх окремого проекту, до якого був дотичний наш папа, міг зарядити все наше наступне літо на нові звершення.

Цієї весни моїй команді мультибатьків вдалося залучити грантові кошти на цікаву ідею. Вона про спільне якісне проводження часу, продукування ідей, сімейні цінності та взаємодопомогу. Її формат простий – це цикл зустрічей, які об’єднує, як на мене, одне риторичне питання: «Ми» чи «Я і Я». Усі вони на дуже вузькі теми, близькі батькам, які доглядають та виховують одразу декількох діток. А ще вони НЕ безкоштовні, однак вилучені кошти ми плануємо спрямувати на благодійність. На наше літо, до слова, перепало два таких заходи, і завдяки активності та ініціативності їх учасників ми почали виношувати ідею #CheTwinsFest. Врешті 6 серпня, після місяця безсонних ночей, нам вдалося провести перший фестиваль до Дня двійні, бюрократична назва якого була «День подвійної радості». Цей проект після ряду переговорів профінансувала Чернігівська міська рада, і зараз я дуже сподіваюся, що це свято потрапить в перелік захищених статей міського бюджету наступного року.

Разом з тим цій події, в постах до якої я не соромлюся ставити #mybestproject, передувала ще Рисяча подорож в Турцію та татків ювілей. Підготувавшись морально до першого перельоту за кордон вчотирьох на заході «Як відпустку 2+2 зробити відпочинком?», який нам вдалося організувати напередодні, ми таки дісталися до Аланії. Одразу скажу, що обрати найбільш віддалений від аеропорту Анталії регіон – було не найкращої ідеєю, але і сама дорога – не найгірше, що з нами трапилось. До речі, дорогою туди і назад нас таки рятували: дитячий сон, нові іграшки, мульти та візочок, яким ми їхали аж до трапу. А ось вже на місці від жорсткої акліматизації нам допомагали холодна голова, вайбер-зв’язок із нашим улюбленим педіатром, а в часи дитячого сну – бар! І, якщо чесно, в такому режимі ми провели майже всі 6 днів, з яких релакснути без всіляких напастей вдалося тільки в останній з них. Коротко про висновки після цього вояжу:

– словосполучення «відпочинок з дітьми» – це таки оксюморон, але по-іншому я вже не можу і не хочу;

– якщо доведеться обирати між «на море з дітьми» або «романтична подорож Європою на двох», певно, вже ніколи і не задумаюсь над пріоритетністю цих відпочинків. І наша Рисяча відпустка, після якої питання з аденоїдами наш улюблений лор на якийсь час зняв з порядку денного, тому підтвердження;

– Турецько-єгипетське «все включено» – не панацея. З маленькими дітьми можна відпочивати таким форматом і за такі гроші і в Україні;

– знайти «свого» педіатра, який знає твоїх діток ще з утробного життя, і є прогресивним спецалістом – це ну дуже рятує! Особливо, коли ви далеко від дома, а температура у дитини починає перевалювати за 40.

Переживши все це, нам з татом Рись знадобився ще один відпочинок, але справжній. Упродовж липня ми встигли відсвіткуали мій День, чкурнути в Одесу на декілька днів без дітей та почати готуватися до його ювілею. Підійшли ми до організації свята серйозно, натомість подарунок головному чоловіку нашої родини я формувала в останній момент. Надихнуло мене на цей подвиг спікерство у проекті Інни Чистенко – «Арт-сніданок». На правах реклами скажу, що тоді мені вдалося подарувати коханому чудо, яке я довірили в руки прекрасного ілюзіоніста Артема Моісеєнка, загадку, яка сховалася в квест-румі «Ізоляція», та насолоду, яку виготовляє чудова мамочка в декреті Тьотя Мотя.

Паралельно з цим всім я з радістю погодилась на роль запрошеного редактора щорічного дитячого випуску журналу BOOM. Позиціюнуючи себе людиною відповідальною, я намагалася встигнути все, але останні дедлайнівські ночі були нереально складними. Я плакала, продовжувала довбати клавіатуру та ментально приймала заспокійливі, які вкладав в мої вуха тато Рись. «Ну ще трошки, і ти відпочинеш. Поїдете з дівчатами в Одесу, відволічешся і відпочинеш», – казав мій рицар, продовжуючи підливати сухарик та підрізати Гауду середньої витримки… А вже потім був просто нереально крутий девич-вечір в Одесі, весілля моєї кращої подруги та сімейний корпоратив, який щорічно влаштовує компанія, в якій працює мій чоловік.

Ось таким яскравим було наше літо, наприкінці якого маля CheTwins стало демографічним партнером Chernihiv Business Conf 2017. Пишаюся ним і своєю родиною!

Запрошуемо до спілкування

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.