Про Рисят

Батьки-камікадзе або як ми свідомо лишили себе спокою

Мій чоловік любить повторювати, що одна дитина для слабаків. Так, виховання двійні загартовує. Існує проте безліч неоднозначних «помічників». Ходунки, пустушки, планшети значно заощадили б наш час та нерви. Але вони для слабаків, люблю повторювати я.

Стаючи батьками, молоді люди приймають рішення стосовно виховання дітей, часто не піддаючи сумнівам їх адекватність. Направду медицина – наука неточна, і на практиці рекомендації профільних міжнародних організацій змінюються в середньому щоп’ятьроків. В народі ж звикли довіряти досвіду попередніх поколінь, інтуїції та «маминому серцю». А це часто призводить до використання певних «заощаджувачів» часу та нервів, сучасна медицина до яких ставиться неоднозначно. Колись ми вирішили виключити з життя наших дітей сумнівні речі. Ось так завідомо і свідомо ми лишили себе спокою на найдовший рік свого життя.

Першими «помічниками», від використання яких ми відмовилися, стали пустушки. Ще задовго до появи дітей ми зійшлися на тому, що соски заважають грудному вигодовуванню. Не буду приховувати, буває, жалкуємо про цей вибір. Ви мене зрозумієте, якщо доводилось чути, який галас можуть зчинити наші хлопчики під час прогулянки. Іноді в такі моменти нам дорікають помилковістю цього рішення, приводячи в приклад власний досвід. Однак жоден з опонентів не годував одразу двох малюків хоча б дев’ять місяців. А нам сьогодні дев’ять!

Ходунки, які, до речі, заборонені законом в Канаді, також не стали нам в нагоді. Зокрема, на думку вчених, ходіння в цьому пристосуванні сприяє неправильному навантаженню на суглоби, кістки та м’язи дитини. «Ти ганяла в своїх ходунках, як на ралі. І що? Он яка гарна виросла. І хлопцям можна», – апелює моя об’єктивна мама. Я і справді гарна, але постава і хода – не мій козир.

Я дуже часто чую від інших молодих пар, з яким захватом дивляться їх грудні діти мультиплікаційні серіали. Телевізори, ноути, планшети – вони треті в нашому списку «нон ґрата», але час від часу я і сама ними грішу. Щоправда буває це вкрай рідко та недовго – нехай офтальмологи не лютують. Довше жену думки про те, яким би було моє життя з ними. Особливо, коли сама тримаю оборону.

Попри те, що, за версією деяких досліджень, невеликі дози алкоголю навіть корисні, я теж від нього відмовилась. Це наша позиція з простою логікою. Алкоголь, так чи інакше, потрапляє в грудне молоко, однак у кожного свої межі дозволеного. Я не знаю, які вони в мене, і знати не хочу. Бо ці декілька років – не такий великий проміжок часу в розрізі всього життя, аби чимось ризикувати.

Без «води та їжі» наші хлопчики прожили шість з половиною місяців. І нічого так прожили, збільшивши на маминому молоці власну вагу від народження в декілька разів. Ніяких докормів, прикормів та водичок, які періодами могли полегшити наше життя, ми не вводили. Сказати, що було важко перші чотири місяці годувати виключно груддю двох – нічого не сказати. Але це історія іншого важливого тексту!

Наприкінці дуже хотілось написати про те, що нас реально рятує, але опівночі чомусь забракло слів. Напевно, значною мірою це оптимізм та гумор. Посміхайтеся! Фактів немає, є лише інтерпретації.

Tags:

Запрошуемо до спілкування

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.